uk uk en en ru ru

Мобилизация-2015: правовые аспекты и судебная практика

Мобилизация-2015: правовые аспекты и судебная практика

Згідно ст. 65 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Таким чином, будь-які дії з мобілізації повинні грунтуватись на законах.

Згідно ч.6 ст. 1 ЗУ «Про Військовий обов’язок та військову службу» військовий обов’язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

В статті 1 Закону України «Про оборону» викладено: обороноздатність держави — здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Збройною агресією проти України вважається вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України, та інші фактори;

В розумінні ст. 1 ЗУ «Про оборону», визначивши Крим окупованою та анексованою територією, ми маємо факт збройної агресії на територію України.

В ЗУ «Про мобілізаційну підготовку, та моблізацію», викладене важливий термін — особливий період — функціонування всіх служб, економіки, та обов’язки громадян з приводу оборони держави, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Ст. 4 ЗУ «Про Оборону» наголошує, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію.

На підставі відповідного рішення Президента Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Отже, де юре, на сьогодні в Україні є воєнні дії, воєнний час, визначення якого в ЗУ «Про оборону» не надано, як не надано в інших досліджувальних нормативних актах. Воєнний стан — це окреме правове положення країни..

Загальні умови відстрочки або звільнення від військової служби при оголошенні мобілізації (не планової строкової служби, або зборів), викладені у ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізацйну підготовку». Повний перелік є у відповідній статті, проте слід приділити увагу деяким каегоріям: батьки-вихователі дітей інвалідів І, ІІ групи до 23-х років, адже Закон не вказує, щодо подядку відстрочки одного чи двох дорослих, та право відстрочки у прийомних батьків, піклувальників, усиновителів.

Також, згідно визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону право на відмову від подальшього продовження контракту мають військовослужбовці за контрактом, строк якого минув і особа підпадає під одну з категорій визначену в законі, коли вона має право його не продовжувати. У всіх інших військових контракт діє до моменту оголошеня демобілізації або до права викладеного в тій самій ч. 8 ст. 26, наприклад, за станом здоров’я. Вищій адміністративний суд в постанові від 08.07.2014 р. у справі № 800/280/14 дійшов висновку, що обмеження застосування і реалізації прав та свобод, які закріплені в Конституції України, шляхом збільшення строку проходження ним військової служби за умов часткової мобілізації згідно з Указом № 447/2014 обумовлено необхідністю захистити національну безпеку і територіальну цілісність України, а тому відповідає цим критеріям пропорційності, оскільки є співрозмірним цінностям правової держави, що охороняються Конституцією і законами України

Притягнення осіб до кримінальної відповідальності здійснюється лише за Кримінально-процесуальним кодексом, заява про злочин повинна бути зареєстрована у єдиному реєстрі досудових розслідувань, винному особисто повинно бути вручене повідомлення про підозру працівниками правоохоронних органів. Як правило, це ст. 336 КК «Ухилення від призову за мобілізацією», за якою винні особи притягаються до відповідальності.

Ухилення від призову за мобілізацією карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Порядок порушення вказаної статті буде наведено у конкретних прикладах.

Тимчасово виконуючий обов’язки заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майор Чубейко у своєму листі від 17.04.14 № 300/1/с/1186 виклав загальний погляд щодо мобілізації віруючих. Законодавчо обмеження не існує, але є розуміння, що потреба в таких військових є останньою.

Судова практика


Справа № 195/1310/14-к, вирок від 02.09.2014р. Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді — Скрипченко Д.М.

Матеріали справи: З 29.12.1993 по 09.06.1995 обвинувачений ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах України на посаді механіка-водія середніх танків та згідно наказу Міністерства оборони України №96 від 03.05.1995р. був демобілізований в запас.

Відповідно до розпорядження Військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату №1/2368 від 02.08.2014р., 03.08.2014р. працівниками Томаківського РВК був здійснений виїзд до обвинуваченого для вручення останньому повістки про виклик до призивної дільниці Томаківського РВК. 03.08.2014р. приблизно об 10:35 годині обвинувачений умисно ухилився від отримання повістки про виклик до призовної дільниці Томаківського РВК за мобілізацією, відмовившись отримувати зазначений документ, про що працівниками Томаківського РВК був складений Акт «Про відмову від отримання повістки».

Коментар: Особа розуміла, що вона відмовляєтьсяґ від повістки, з цього часу до особи застосовані положення Кримінального кодексу України, а не адміністративного.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, спрямованим на ухилення від призову за мобілізацією і будучи заздалегідь попередженим про необхідність явки до Томаківського РВК 04.08.2014р. о 8.00 годині, порушуючи порядок комплектування Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, керуючись небажанням бути призваним для несення служби в рядах Збройних Сил України ухилився від призову за мобілізацією, а саме не з’явився у визначений час до Томаківського РВК.

Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст.336 КК України за ознаками ухилення від призову за мобілізацією. Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість ним вчиненого, громадську небезпеку, його особу, характеристики, а також особливий період, який проходить на даний час в Державі, і вважає за необхідне обрати йому міру покарання у вигляді позбавлення волі 2 роки.

Незважаючи на значну кількість вироків по ст. 336 КК, більшість справ обмежується покаранням з відстрочкою виконання.

Матеріали справи: Справа № 585/4419/14-к, провадження № 1-кп/585/297/14, 30 грудня 2014 року, м. Ромни, Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого — судді Яковець О.Ф., розглянувши матеріали кримінального провадження за ст.336 КК України, встановив: ОСОБА_1, будучи військовозобовязаним, перебуваючи на військовому обліку в Роменсько-Недригайлівському ОМВК, вчинив злочин у сфері забезпечення призову та мобілізації за наступних обставин. ОСОБА_1, як військовозобовязаний запасу у звязку з оголошеною частковою мобілізацією за викликом 02.08.2014р. прибув до Роменсько-Недригайлівського обєднаного міського військового комісаріату Сумської області, де з 19.04.2014р. перебував на військовому обліку. 02.08.2014р. після медичного огляду та визнання придатним до військової служби, молодшому сержанту запасу ОСОБА_1 у Роменсько-Недригайлівському ОМВК було вручено повістку з вимогою зявитись 04.08.2014р. до Роменсько-Недригайлівського ОМВК для відправки у складі команди В6250 до військової частини А0501 (м.Чугуїв) для проходження військової служби у Збройних Силах України по мобілізації за військово-обліковою спеціальністю 100182. Однак, 04.08.2014р. ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про день та час явки до Роменсько-Недригайлівського ОМВК, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних на те причин, маючи для цього можливість, не зявився до Роменсько-Недригайлівського ОМВК для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України. Продовжуючи свою протиправну поведінку, ОСОБА_1 до закінчення часу проведення часткової мобілізації (06.09.2014), свідомо ухилявся від явки до Роменсько-Недригайлівського ОМВК, не бажаючи проходити військову службу та з 14.08.2014р., у порушення вимог ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті, тимчасово змінив своє місце проживання, виїхавши у м.Київ на заробітки.

Коментар: Кримінальна відповідальність особи почалась з моменту, як на дату явки до Роменсько-Недригайлівського ОМВК, згідно місця вказаного в отриманій повісці, особа не з’явився.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю. В скоєному розкаюється.

За відсутності тяжких наслідків від злочину і реальної шкоди, з врахуванням щирого каяття як пом’якшуючої покарання обставини, особи винного, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Якщо порівняти обидва вироки, то у першому варіанті, суд вбачає скоєння злочину з обтяжувальніх обставин, у другому випадку, обставини визнання є обставинами, що помякшують покарання.

Іншій вариант подій — це укладення угоди з прокурором. Справа № 511/3819/14-к; провадження № 1-кп/511/444/14, Роздільнянський районний суд Одеської області в складі головуючого судді — Гринчак С. І., розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014160390001540 за обвинуваченням громадянина України у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

28.11.2014р. між прокурором прокуратури Роздільнянського району Одеської області та підозрюваним ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 468,469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України і призначеється йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

Проте в справі є дуже цікавий факт — «… На виконання зазначеного Указу, 10 серпня 2014 року, подзвонивши на мобільний телефон ОСОБА_1, було оголошено про його мобілізацію до Збройних Сил України та викликано на 11 серпня 2014 року до Роздільнянського військомату для призову на військову службу у зв’язку із мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та призначення на воєнний час».

Коментар: У вироку не вказується про те, що інфомування по телефону про мобілізацію є законим способом доведення вказаного факту до особи. Єдиним фактом, за яким Особа зобов’язана з’явитись буде лише особисто під підпис вручена повістка.

У порушення зазначеної вимоги Закону, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України за ухилення від призову за мобілізацією, ОСОБА_1, прибувши 11 серпня 2014 до Роздільнянського районного військового комісаріату за викликом для призначення у зв’язку із мобілізацією, умисно, без поважних причин, покинув територію військомату і по теперішній час для призову на військову службу не з’являється, ухилившись у такий спосіб від призову за мобілізацією.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову за мобілізацією.

Є приклади, коли обвинувачений, після порушення кримінальної справи, вирішує отримати повістку та виконати її вимоги. Так, ухвалою по справі № 139/1061/14-к 29 грудня 2014 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області постановив: звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України у звязку із зміною обстановки. Отримавши повістку до Барсько-Мурованокуриловецького ОРВК для проходження медичної комісії для подальшої мобілізації в зону АТО, ОСОБА_1 довів, що він змінив своє ставлення до мобілізації та повторно призивається на військову службу.

Таким чином, згідно кожної зі справ особа отримала особисто повістку, та не виконала її вимоги. Саме це кваліфікується, як злочин за ст. 336 КК України. У разі певних злочинів вже під час служби вони розглядаються як військоі, наприклад, 407,413, 314 ККУ, і у більшості своїй мають схожу судову практику.

Отже необхідно знати, що мобілізація повинна проходити на законних підставах. Є перелік осіб, які мають право відстрочки. Мобілізація проводиться на підставі Указу Президента, може бути відкритою, а може і прихованою. Особа повинна розуміти, що повідомлення про мобілізацію вона може отримати з повістки, та не плутати умови мобілзації з умовами строкової служби.

Источник:http://jurliga.ligazakon.ua

 

1123
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...