ОПОДАТКУВАННЯ РОЯЛТІ: відповіді на питання

Дана стаття присвячена тим аспектам оподаткування «роялті», щодо яких у юристів, бухгалтерів та керівників підприємств зазвичай виникає найбільша кількість питань. Отже, нагадаємо, що в Податковому кодексі (далі - ПКУ) зміни торкнулися самого визначення «роялті». Згідно пункту 14.1.225. ПКУ (Податкового кодексу України) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси,  права  на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України. Виходячи зі змісту зазначеного положення, платежі за ліцензійними договорами є «роялті», а платежі за договорами про передачу прав інтелектуальної власності «роялті» не вважаються. Що ж змінилось в ПКУ порівняно з визначенням «роялті», яке наводилось в п.1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон)? Серед змін: - законодавець додав до об’єктів, за користування якими сплачується роялті, об’єкти суміжних прав, в тому числі передачі (програми) організацій мовлення. - якщо в Законі щодо об’єктів авторських прав в якості «роялті» визначались платежі за користування, то щодо патентів, торговельних марок та інших об’єктів промислової власності, - «роялті» визнавались платежі за придбання цих об’єктів. - Податковий кодекс узагальнив підхід до визнання такого роду платежів «роялті»: тепер це платежі за користування всіма об’єктами інтелектуальної власності, що перелічені в  пункті 14.1.225. ПКУ. Платежі за ліцензійними договорами з правом видачі субліцензій – «роялті» чи не «роялті»? Існує така думка, що із врахуванням змісту абзацу другого пункту 14.1.225. ПКУ платежі за ліцензійними договорами з правом видачі субліцензій не є «роялті». Проте ми не можемо з цим погодитися. В разі укладення цього виду договору ліцензіат отримує право користування об’єктом інтелектуальної власності, а також право надати таке ж право користування третім особам (видати субліцензію). При цьому ліцензіат не набуває прав власності, прав розпорядження об’єктом інтелектуальної власності, і тим більше не може здійснити продаж або інше відчуження цього об’єкту. Проведемо аналогію з правовідносинами купівлі-продажу та оренди: договір передачі прав на об’єкт інтелектуальної власності за своєю суттю схожий на купівлю-продаж, а ліцензійний договір – на оренду. При цьому всім очевидно, що якщо, наприклад, приміщення здається в оренду з правом суборенди, то це зовсім не означає, що орендатор набуває прав власності на це приміщення, і не означає, що орендар має право продати це приміщення. На додаток  зазначимо, що Державна податкова адміністрація України ще в 2005 році в своєму Листі N9344/7/15-2217-26 від 14.05.2005 р. визнала, що платежі за ліцензійними договорами з правом видачі субліцензій є «роялті». Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в Постанові від 05 жовтня 2006 року у справі №№ К- 7192/06. «Роялті» та ПДВ Згідно підпункту 196.1.6. ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом. «Роялті» та податок на прибуток підприємств Згідно підпункту 135.5.1 статті 135 ПКУ «роялті» є доходом, що враховується при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Датою отримання доходів у вигляді «роялті» згідно пункту 137.11 ПКУ є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів. В зв’язку з існуванням цієї спеціальної норми ПКУ радимо вносити до ліцензійних договорів умову, яка визначає дату нарахування «роялті», наприклад: «дата підписання сторонами звіту про роялті є датою нарахування роялті в сенсі пункту 137.11 ПКУ». Відповідно до абзацу першого підпункту 140.1.2 статті 140 ПКУ витрати з нарахування «роялті» враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в разі, якщо вони пов’язані з основною діяльністю платника податків. «Роялті» визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, оскільки є «іншими витратами», визначеними згідно з пунктами 138.5, пп. 140.1.2 п. 140.1 статті 140 Податкового кодексу України. Сплата «роялті» нерезидентам При сплаті «роялті» нерезидентам необхідно пам’ятати, що в ПКУ з’явились нововведення з цього приводу:  згідно пункту 1 абзацу другого підпункту 140.1.2 ПКУ до витрат відносяться лише платежі в обсязі 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори – ці платежі відносяться до витрат у повному обсязі). При цьому взагалі не включаються до витрат: А) платежі нерезидентам, що мають офшорний статус (на сьогоднішній перелік країн, що мають офшорний статус, визначається Розпорядженням КМУ від 23 лютого 2011 р. N 143-р); Б) платежі особам, які не є бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) «роялті», за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам (визначення бенефіціарного власника наведено в пункті 103.3 ПКУ); В) платежі щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України; Г) платежі на користь особи, яка не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є. Зупинимось на понятті «бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу». Пункт 103.3 ПКУ визначає, що це «особа, що має право на отримання таких доходів»; при цьому нею «не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником), або є тільки посередником стосовно такого доходу». Як бачимо, законодавець досить чітко визначив, які саме особи не є бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) «роялті». А всі інші особи, в тому числі ліцензіати з правом видачі субліцензії (які отримують «роялті» за субліцензіі), мають визнаватись бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) «роялті». Проте в такому випадку бажано мати документи, які підтверджують права цих осіб на отримання доходів – наприклад, засвідчені копії ліцензійних договорів, які підтверджують набуття прав нерезидентом-сублізензіаром. Податок на репатріацію В разі сплати «роялті» нерезиденту платник повинен утримати податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України за ставкою в розмірі 15 відсотків. Податок сплачується з сум «роялті» та за їх рахунок, сплата до бюджету здійснюється під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Для застосування до операції по сплаті «роялті» положень міжнародного договору про звільнення від подвійного оподаткування необхідно отримати від нерезидента, на користь якого сплачується «роялті», довідку, яка підтверджує, що дана особа є податковим резидентом саме цієї країни. Акт цінової експертизи Держзовнішінформу В разі, якщо загальний розмір «роялті» одному нерезиденту за рік буде перевищувати суму 100 000 Євро або її еквівалент, то для здійснення переказу суми «роялті» за таким договором банківський установі необхідно буде надати Акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року N 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями»). **** Отже, нововведення ПКУ щодо оподаткування «роялті» найбільше торкнулися виплат «роялті» нерезидентам. Тому тепер при здійсненні таких платежів потрібно дуже уважно вивчати кожний ліцензійний договір та документи, які підтверджують права інтелектуальної власності ліцензіара-нерезидента аби уникнути неприємних «сюрпризів». Источник: pravotoday.in.ua «Ліга.Закон» Передрукування данного матеріалу дозволено виключно з посиланням на сайт www.synergy.ua