Про закон України «Про судовий збір»

Водночас положеннями зазначених кодексів передбачено, що до набрання чинності Законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, установлених законодавством для державного мита, тобто відповідно до Декрету № 7-93.

Закон про судовий збір визначає поняття судового збору, платників та об’єкти справляння збору, розміри ставок, пільги щодо сплати збору, порядок сплати та повернення збору, підстави відстрочення та розстрочення сплати збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати та порядок зарахування до держбюджету.

Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи – підприємці, що звертаються до суду.

Слід зауважити, що на відміну від Декрету № 7-93 судовий збір справлятиметься у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року (станом на 01.01.2011 р. – 941 грн.), в якому відповідна заява або скарга подається до суду, та у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. На сьогодні державне мито відповідно до Декрету № 7-93 справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.) (за текстом – НМДГ), обчислюється виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати державного мита.

Визначення розміру ставок судового збору в цивільному судочинстві у відповідних частинах мінімальної заробітної плати сприятиме забезпеченню державою конституційного права кожного громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод.

Сплата судового збору при зверненні до господарського суду в більших розмірах порівняно з цивільним судочинством визначається з метою стимулювання суб’єктів господарювання до дотримання договірної дисципліни.

Приклад 1

Позивач, який відповідно до чинного законодавства не має пільги щодо сплати судового збору (державного мита), звернувся до господарського суду з позовною заявою майнового характеру до відповідача в сумі 2600000 грн. Сума державного мита, що сплачується позивачем перед поданням позовної заяви, становить:

відповідно до норм Декрету № 7-93 – 2600000 грн. х 1 % = 26000 грн.

Проте згідно з нормою цього Декрету (пп. «а» п. 2 ст. 3) сума державного мита не має перевищувати верхньої межі (1500 НМДГ) – 25500 грн. Тому державне мито, що підлягає сплаті до держбюджету, становить 25500 грн.

відповідно до норм Закону про судовий збір – 2600000 грн. х 2 % = 52000 грн.

Згідно з пп. 1 п. 2 частини другої ст. 4 Закону про судовий збір сума судового збору не має перевищувати верхньої межі (60 розмірів мінімальних заробітних плат) – 56460 грн. Тому судовий збір, що підлягає сплаті до держбюджету, становить 52000 грн.

Приклад 2

Позивач у позовній заяві просить господарський суд стягнути з відповідача 9000 грн. Ціна позову становить 9000 грн. Державне мито (судовий збір):

відповідно до норм Декрету № 7-93 – 9000 грн. х 1 % = 90 грн.

Однак відповідно до Декрету (пп. «а» п. 2 ст. 3) сума державного мита не має бути меншою за нижню межу (6 НМДГ) – 102 грн., тому сума державного мита за даним позовом становить 102 грн.;

відповідно до норм Закону про судовий збір – 9000 х 2 % = 180 грн.

Проте згідно з пп. 1 п. 2 частини другої ст. 4 зазначеного Закону сума судового збору не має бути меншою за нижню межу (1,5 від розміру мінімальної заробітної плати) – 1411,5 грн. Тому судовий збір, що підлягає сплаті до держбюджету, становить 1411,5 грн.

Як видно з прикладів, сума сплати розміру судового збору істотно збільшується, але ст. 8 Закону про судовий збір передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Таке правило застосовується щодо зменшення розміру судового збору і щодо його звільнення від сплати.

При підготовці проекту зазначеного Закону було взято за основу конституційний принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, який закріплено ст. 129 Конституції, в тому числі державних органів влади, у зв’язку з чим відбулось істотне скорочення пільг зі сплати судового збору порівняно з кількістю пільг, які було встановлено Декретом № 7-93 щодо сплати державного мита при поданні заяв і скарг до суду.

Законом про судовий збір врегульовано питання щодо сплати судового збору при поданні до суду заяви про вжиття запобіжних заходів. Тобто особа, яка має підстави побоюватись, що надання потрібних для неї доказів стане згодом неможливим або ускладненим, а також вважати, що її права порушено або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Заява про вжиття запобіжних заходів має містити:

• найменування господарського суду, до якого подається заява;

• найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

• вид і суть запобіжного заходу;

• обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;

• підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.

Водночас до заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (1,5 від розміру мінімальної заробітної плати – 1411,5 грн.).

Абзацом третім п. 2 ст. 6 Закону про судовий збір передбачено, що у разі коли позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

Наприклад. Позивач, який не має пільги щодо сплати судового збору, побоюється, що його права порушено або існує реальна загроза їх порушення, звертається до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

При цьому позивач відповідно до Закону про судовий збір повинен сплатити судовий збір у розмірі 1,5 від розміру мінімальної заробітної плати – 1411,5 грн. У разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів і судовий збір за розрахунком необхідно сплатити, наприклад, 5200,5 грн., то до бюджету сплачується 5200,5 – 1411,5 = 3789 грн.

За ухвалою суду Законом про судовий збір також передбачено повернення судового збору частково або повністю. Сплачена сума судового збору повертається частково у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тобто переплаченої суми. Повністю сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадку, коли такі заяви або скарги залишено без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) та закриття провадження у справі.

Судовий збір сплачуватиметься за місцем розгляду справи та зараховуватиметься до спеціального фонду Держбюджету України.

Олександр Ревчук
Заступник директора Департаменту оподаткування
фізичних осіб ДПС України – начальник
Управління податкового контролю фізичних осіб

Володимир Гуцуляк
Головний державний податковий ревізор-інспектор
відділу адміністрування майнових податків Управління
майнових податків та моніторингу з питань
оподаткування фізичних осіб Департаменту


«Вісник податкової служби України», вересень 2011 р., № 36 (656), с. 10 (www.visnuk.com.ua)

Дата підготовки 30.09.2011
Журнал «Вісник податкової служби України»

Источник: www.ligazakon.ua