Розірвання шлюбу: право користування житлом

Источник

Розірвання шлюбу не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

ВС: вичерпного переліку поважності причин непроживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 761/20452/17 та встановив, що розірвання шлюбу не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування спірним житлом, оскільки позивачем не доведено факт непроживання відповідача у спірній квартирі понад встановлені строки без поважних причин.
Обставини справи

Так, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири.

Зокрема, позов мотивовано тим, що позивач є співвласником спірного житла разом з членами його родини, частки якої належать також дружині, доньці та сину. Відповідач (особа_2) є колишньою дружиною та з червня 2015 року разом з дитиною у квартирі не проживає, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування цим житлом.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не проживають в квартирі понад один рік, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням.

Постановою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу.
Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслюють, що відповідно до статті 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відсутність члена сім’ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім’ї права користування житлом.

ВС зазначив, що аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім’ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.

Вичерпного переліку поважності причин непроживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв’язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Також ВС наголосив, що дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

Оцінивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що малолітня особа не може самостійно обрати місце проживання, тому факт його непроживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення його права користування житлом, співвласником якого є його батько і який не звертався з відповідним позовом до суду. При цьому, дитина була зареєстрована у спірній квартирі, за місцем реєстраційного обліку як його батька, так і матері.

Верховний Суд зауважив, що розірвання шлюбу не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування спірним житлом, оскільки позивачем не доведено факт непроживання відповідача у спірній квартирі понад встановлені строки без поважних причин.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.