Гроші є, а скористатися ними не можна: банк може заблокувати картку фізособи через перекази, борги чи підозрілі операції

Чи може банк обмежити доступ до рахунків фізичної особи через підозрілі операції, фінмоніторинг чи арешт коштів: розбираємося, коли це законно.

Банк не має права просто так позбавити людину можливості користуватися власними коштами. Водночас закон передбачає низку ситуацій, коли банк має право обмежити операції за рахунком чи заблокувати платіжну картку. Причиною можуть бути фінансовий моніторинг, підозрілі операції, рішення суду, виконавче провадження, або навіть ризик шахрайства.

Картка — це не рахунок: чому це важливо

Перш за все, потрібно розрізняти банківський рахунок і платіжну картку.

Картка є платіжним інструментом, за допомогою якого людина отримує доступ до коштів на рахунку та здійснює платежі. Тому ситуація, коли банк заблокував картку, ще не обов’язково означає, що він арештував або заблокував усі гроші на рахунку. Наприклад, якщо клієнт втратив картку, банк може заблокувати саме цей платіжний інструмент, тоді як рахунок продовжить існувати. НБУ прямо роз’яснює, що якщо до одного поточного рахунку прив’язано кілька карток, для блокування однієї з них не потрібно закривати рахунок.

Інша ситуація — коли обмеження накладається саме на кошти на рахунку. Тут уже потрібна законна підстава.

Водночас, банк не може безпідставно забрати у клієнта можливість розпоряджатися коштами, це передбачено статтею 1074 Цивільного кодексу України.

Стаття 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами на рахунку не допускається, крім випадків, встановлених законом або обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду, а також у випадках зупинення фінансових операцій, передбачених законодавством про фінансовий моніторинг.

Тобто сам факт того, що банк є власником банківської системи чи обслуговує рахунок людини, не дає йому права заблокувати гроші клієнта.

Підозріла операція: банк може її зупинити

Закон визначає поняття порогових фінансових операцій. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України № 361-IX, фінансова операція є пороговою, якщо її сума дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень. Для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, встановлено інший поріг — 55 тисяч гривень.

Зокрема, щоб фінансова операція вважалася пороговою, має бути не лише відповідна сума, а й хоча б одна з ознак, визначених законом.

Зокрема, це:

• операції, якщо хоча б одна зі сторін має реєстрацію, місце проживання або місцезнаходження в державі, що здійснює збройну агресію проти України, або в державі чи юрисдикції, яка не виконує або неналежним чином виконує відповідні міжнародні рекомендації у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Також ця ознака стосується випадків, коли одна зі сторін має рахунок у банку, зареєстрованому в такій державі, або коли кінцевий бенефіціарний власник клієнта є громадянином чи постійно проживає у державі, що здійснює збройну агресію проти України;
• фінансові операції політично значущих осіб, членів їхніх сімей та/або осіб, пов’язаних із політично значущими особами;
• платіжні операції з переказу коштів за кордон, у тому числі до держав, які Кабінет Міністрів України відніс до офшорних зон;
• операції з готівкою — внесення, переказ або отримання коштів;
• фінансові операції електронного резидента (е-резидента).
• Таким чином, 400 тисяч гривень — це не сума, після якої банк автоматично блокує картку чи рахунок. Це встановлений законом поріг, за якого операція за наявності хоча б однієї передбаченої статтею 20 ознаки є пороговою фінансовою операцією та підлягає фінансовому моніторингу в установленому законом порядку.

Водночас підозрілою може бути операція на будь-яку суму. Стаття 21 Закону № 361-IX прямо передбачає, що фінансова операція або спроба її проведення вважається підозрілою незалежно від суми, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або достатні підстави вважати, що вона є результатом злочинної діяльності або пов’язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Виконавче провадження: банк може заблокувати рахунок, але не з власної ініціативи

Ще одна поширена ситуація коли людина заходить у банківський застосунок і бачить повідомлення про арешт або блокування рахунку через виконавче провадження. Наприклад, це може статися через несплачений борг за рішенням суду, штраф, аліменти, кредит тощо.

Рішення про арешт рахунків приймає державний виконавець у межах виконавчого провадження. Це передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, стаття 48 визначає порядок звернення стягнення на майно боржника. Звернення стягнення включає його арешт, вилучення, реалізацію, а в передбачених законом випадках — також списання коштів з рахунків боржника.

Водночас стаття 56 встановлює, що арешт на майно та кошти боржника накладається постановою виконавця. Копії постанови про арешт коштів надсилаються банкам, іншим фінансовим установам або небанківським надавачам платіжних послуг, які обслуговують відповідні рахунки боржника.

Якщо боржник вважає арешт незаконним, він може оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та процесуальним законодавством.

Що робити, якщо картку чи рахунок заблокували

Спочатку потрібно з’ясувати, що саме заблокували — картку чи сам рахунок. Наприклад, банк міг заблокувати картку з міркувань безпеки, а сам рахунок при цьому залишається доступним. Тому перше, що потрібно зробити, — звернутися до банку та запитати причину блокування. Банк має повідомити, у чому проблема та що треба зробити для відновлення доступу, якщо це можливо.

Якщо банк проводить фінансовий моніторинг, він може попросити пояснити, звідки людина отримала гроші, або надати документи, які підтверджують звідки надійшли кошти.

Водночас, якщо банк повідомив, що рахунок арештований через виконавче провадження, проблема вже не в рішенні самого банку. Потрібно з’ясувати, який саме виконавець наклав арешт і через який борг. Для цього варто отримати номер виконавчого провадження та перевірити, на підставі якого рішення воно було відкрито.

Також клієнт має право вимагати від банку розблокування картки або відновлення можливості розпоряджатися коштами, якщо вважає, що банк не має законних підстав для подальшого обмеження. Водночас сам факт звернення клієнта не означає, що банк зобов’язаний негайно зняти блокування: якщо арешт була накладено з підстав передбачених законом.

Раніше повідомлялося, що банки, які приєдналися до Меморандуму про забезпечення прозорості функціонування ринку платіжних послуг, планують запровадити поетапні ліміти на перекази для окремих категорій ФОП.

Зокрема, для ФОП першої групи планувалося встановити місячний ліміт у розмірі до 600 тисяч гривень, а для платників другої та третьої груп — до 3 млн гривень. Ще через три місяці передбачалося зменшення цих лімітів — до 400 тисяч гривень для ФОП першої групи та до 1 млн гривень для платників другої і третьої груп.

Джерело